Бачити себе в перспективі

Є періоди, коли людина настільки втягується у щоденну рутину, що живе від дедлайну до дедлайну, від задачі до задачі, від понеділка до п’ятниці. І ніби й справи потрібні, і робота важлива, і потреби закриваються, і є певні досягнення, але всередині росте відчуття,  ніби топчешся на місці. Наче все йде, але не туди. У такі моменти з’являється потреба побачити себе в перспективі. Зрозуміти, куди все це веде, і чи веде взагалі. Усвідомити, чи хочеться йти таким шляхом, чи іншим. Саме з цього й починається шлях до довгострокового бачення. Детальніше розкажемо нижче.

Короткострокові vs довгострокові цілі

Короткострокові цілі – це те, що ми хочемо зробити найближчим часом: завершити проєкт, пройти курс, купити новий ноутбук. Вони конкретні, зрозумілі, їх швидко досягти і легко виміряти. Ми ставимо їх, щоб вирішити нагальні потреби або отримати термінові результати. У них є чітка межа, і це дає мозку відчуття контролю та завершеності.

Довгострокові цілі – це вже про вектор. Вони не так про результат «на кінець місяця», як про загальний напрям життя: ким я хочу стати? Як хочу почуватися в повсякденності? Які ролі для мене пріоритетні, і в чому сенс моєї дії?

Обидва види можна візуально уявити, як карту. Короткострокові цілі – це точки на маршруті. Довгострокові – це напрям, куди ви йдете. Без напрямку ви ризикуєте блукати між точками, не просуваючись туди, де вам справді хочеться бути. Але й без короткострокових цілей можна дивитися в далечінь і стояти на місці, бо шлях видається аж занадто довгим. То що ж обрати?

На короткострокових цілях варто концентруватися, коли:

•   ви у стані стресу або виснаження: тоді мозку важливо мати щось досяжне і конкретне;
•   тільки починаєте новий шлях: короткі цілі дають поштовх;
•   є зовнішній тиск (проєктні дедлайни, іспити, форс-мажори).

А ось подивитися на довгострокову перспективу варто, коли:

•   відчуваєте хронічне вигорання або «все наче добре, але не тішить»;
•   зникає мотивація навіть до улюбленої справи;
•   є відчуття, що ви просто рухаєтесь по колу.

Власне, відчуття, коли ви відчуваєте вигорання, розгубленість або втрату сенсу – це часто не про втому, а про втрату зв’язку з довгостроковим баченням. Подумайте, куди веде ваша активність останніх трьох місяців? В який бік вона розвиває вас?

Як побудувати особистий довгостроковий вектор

Почати варто не з планування, а з відчуттів. Адже довгострокове бачення не народжується з «треба». Воно народжується з глибокого «хочу». А «хочу» починається із розуміння своїх цінностей, тому почніть із них. Сядьте в тиші. Запитайте себе: «Що для мене дійсно важливо?». Не те, що схвалять інші. Не те, що модно. А те, без чого вам справді не хочеться жити. Можна скористатися технікою «Чому». Запитайте себе: «Чому це для мене важливо?», і відповідайте кілька разів підряд на кожну відповідь.

Наприклад:

– Я хочу стабільний дохід.

– Чому це важливо? – Бо тоді я буду спокійною.

– Чому для мене важливо бути спокійною? – Бо в спокої я можу бути уважною мамою.

– І чому це важливо? – Бо це мій сенс.

Висновок: ваше «я хочу грошей» насправді це про турботу, сім’ю і близькість, а не про цифри. Це і є ваша довгострокова мотивація.

Таке занурення в себе допомагає зняти шари очікувань, обов’язків, ролей, і дістатись до того, що справді ваше. На цьому фундаменті і будується довгострокова перспектива.

Після цього скористайтеся техніками «Лист із майбутнього» і «Карта сфер життя».

1. Вправа «Лист із майбутнього».

Уявіть себе через 10 років. Де ви? З ким ви? Чим займаєтесь? Як проходить ваш звичайний день? І напишіть собі листа від цієї людини. Що вона хоче вам сказати? Що підтримати, а що змінити вже зараз? Які перші кроки варто зробити, щоб піти в те життя, яке ви уявили?

Дана техніка допомагає активізувати внутрішній потенціал і побачити напрямок.

2. Вправа «Карта сфер життя».

Намалюйте коло, поділіть його на сектори: кар’єра, здоров’я, фінанси, сім’я, особистісний розвиток, духовність, дозвілля. Позначте рівень задоволеності в кожній сфері зараз. А потім, як би ви хотіли, щоб виглядало це колесо через 5 років?

Поставте собі коучингове запитання: «Які зміни в одній зі сфер вже сьогодні можуть допомогти мені наблизитися до мого образу майбутнього (хоча б на 5%)?».

Куди рухатись далі?

Довгострокове бачення – це не просто план на 10 років уперед. Це жива система орієнтирів, яка дозволяє вам приймати рішення, не втрачаючи себе. Коли ви бачите себе в перспективі, ви стаєте більш стійкими, усвідомленими, цілісними. І якщо ви відчуваєте, що хочете глибоко зануритися в себе, мати простір, де можна зупинитись, почути власний голос і налаштувати внутрішній компас, зверніть увагу на програму «Коучинг – територія усвідомленості». Вона не тільки про нову професію та набір коучингових інструментів. Найперше ця програма про зміну якості життя через нову якість мислення.

Пам’ятайте: короткострокові цілі допомагають рухатись, але лише довгострокове бачення дає відчуття, що ви йдете туди, куди справді хочете. І цього не навчишся за день. Але це точно можна відкрити в собі: з підтримкою, у глибокому просторі, серед однодумців. Саме для цього й існує навчання коучингу. Приєднуйтесь!

Поділіться цією публікацією

Блог